Сторінка батьків
Правила поведінки дитини у складних ситуаціях виклала у своїй книзі «Що робити, коли…» сімейний психолог та авторка книг для батьків Людмила Петрановська. Чи не найактуальнішими для малечі є правила поведінки у тому випадку, коли вона загубилася. Адже у великому місті дуже легко відволіктись і втратити одне одного з поля зору. Отже, що повинна робити дитина, що загубилася? Пам’ятай: батьки десь поруч. Вони вже тебе шукають. Вони нікуди без тебе не підуть і не поїдуть. Вони тебе знайдуть — обов’язково. Допоможи їм: 1 Якщо ти тільки-но загубився — стій на місці як укопаний! Насамперед дорослі повернуться шукати тебе туди, де тебе бачили. Якщо навколо дуже штовхаються, спробуй вийти на відкрите місце або залізь на лавку, щоб тебе було добре видно. 2 Не плач, а голосно клич: «Мамо! Я тут!». Усі діти плачуть схоже, а голоси у всіх різні. Батькам легше впізнати і знайти тебе за голосом. 3 Якщо тебе не знайшли швидко, проси допомоги у дорослих. У кого саме? Перш за все шукай людину у формі. У магазині це продавець, у метро — черговий по станції, на вулиці — полісмен. Якщо не бачиш такої, підійди до будь-якої жінки, яка здасться тобі підхожою. Скажи, що ти загубився і як тебе звати. А ще можна домовитися з дорослими заздалегідь: якщо загубимось, ідемо до якогось здалеку видного місця, наприклад, до фонтану або великого рекламного напису. Там ви одне одного відразу знайдете!
Джерело: книга Людмили Петрановської «Що робити, коли…»
Занепокоєння, тривога, страх та хвилювання - це невід‘ємні складові емоційного життя кожної дитини... І неможливо знайти жодної дорослої людини, яка хоча б раз у житті не зустрічалася із страхами .... А звідки ж з’являються страхи у дітей і як уникнути їх появи ?
У психічно здорової дитини існує 2 види основного страху:
1) нав’язливий страх - з’явився у результаті конкретної ситуації, яка трапилася з дитиною, і при появі схожих обставин повертається я знову;
2) придуманий страх (найпоширеніший) - не пов’язаний із жодною ситуацією, а викликаний певною «ідеєю фікс»: дитина щось десь почула, придумала і дофантазувала )
Багаточисленні досдіження показали, що страх в дитинстві - поширене явище і зазвичай минає безслідно. Якщо страх зберігається довгий час і набуває хворобливого загострення, то найкраще звернутися до спеціаліста.
Для дітей кожного віку характерні «свої» страхи:
* дітей до 1 року лякають голосні звуки або відсутність матері певний час;
* дитина від 2 до 3 років боїться покарання, болю та лікарів, а також - темряви і самотності.
* після 3 років, коли розвивається уява, з’являються страхи породжені фантазією.
Наявність будь-яких страхів означає, що дитина відчуває внутрішню напруженість і сама не може справитися з цим..
Нервова система дошкільника ще слабка і дуже важко самостійно боротися із страхами.
Тому тут на допомогу повинен прийти дорослий .
Ніколи не забувайте вчасно протягнуть дитині руку допомоги і сказати : «Не бійся, я поруч, я з тобою»... Цим ви допоможете стати дитині безстрашною) А безстрашна людина - це не та, яка нічого не боїться, а та,хто вміє доплати свої страхи.
ПРИТЧА ПРО ТЕ, СКІЛЬКИ ЧАСУ ВАРТО ПРИДІЛЯТИ ДІТЯМ
